Останнім часом в експертному середовищі все частіше лунають заяви про участь сирійських громадян в військових конфліктах у багатьох точках світу. З подібною думкою важко не погодитись, адже військові дії в Сирійській Арабській Республіці (САР) спричинили тяжкі наслідки для громадян та країни в цілому, що в свою чергу спонукало сирійське населення до пошуків кращої долі. Велика частина сирійців стали біженцями та подалась до Європи, дехто залишився на батьківщині сподіваючись на відновлення миру. Але й є певна кількість громадян, що вирішили заробляти собі на життя участю в бойових діях, адже потреба в таких “бійцях” завжди є. Є і країни які не гребують скористатись ситуацією та безвихіддю населення, яке задля виживання готове піти на все. Звичайно серед сирійців, як і в будь-якій інший нації є прошарок населення, який залюбки приєднається до озброєних угрупувань за винагороду, але їх кількість не така вже і висока.
Варто зазначити, що далеко не всі особи які приймали або приймають участь в бойових діях на території САР є громадянами Сирії, тому називати всіх найманців із Сирії сирійцями не правильно.
Що стосується осіб які воювали в САР, то їх дійсно використовують в військових конфліктах світу. Траплялись навіть курйозні випадки. Наприклад колишні бійці одного підрозділу ДАІШ (ІДІЛ) опинялись по різні боки лінії зіткнення в Лівії. Звичайно, зазначена ситуація може трапитись лише тоді, коли в військовий конфлікт втручаються інші країни, які практикують використання найманців.
Ганебна практика використання громадян інших країн в військових конфліктах останнім часом дуже поширена. Однією з головних причин таких дій є бажання держав що приймають участь в збройному конфлікті уникнути відповідальності. А млява реакція світової спільноті на дії таких краї, спонукає до подальшої ескалації та напруженості в зонах конфліктів і мотивує до розширення “експорту бойовиків” в подальшому.
Як приклад, розслідування курдського репортера Маджди Хелобі про організоване переміщення громадян САР до участі в бойових діях в Нагорному Карабасі фактично залишилось без уваги світової спільноти.
Окремо варто зазначити, що практика “закривання очей” світових лідерів та міжнародних організацій на згадану проблему, обертається негативними наслідками для них самих. Так, за наявними відомостями терористичні організації налагодили взаємодію з кримінальними угрупуваннями країн ЄС, насамперед країн Балтії та використовують нелегальні міграційні канали для перекидання раніш завербованих осіб що приймали участь в бойових діях в САР. Як наслідок цього маємо постійно зростаючу терористичну загрозу по всій Європі.
Підсумовуючи зазначене вище, можна дійти висновку, що замовчування та ігнорування даної проблеми приводить до появи нових “гарячих” точок в світі, збільшення екстремістських угрупувань та підвищує рівень терористичної загрози в світі.
Comments